Станіслав. Вул.Галицька. Як дзвінка чистота форми може перетворитись на невиразне багатослів’я.
В якийсь момент поява агресивного, але виразного лаконічного червоного “куба” багатьох шокувала своєю відвертістю…, але насправді це був відчайдушний і свіжий крок до конструктивного пуризму і встановлення лаконічної домінанти і формою і, головне, кольором.
Однією з цнот цього паралелепіпеда був сміливий жест до розриву того нудного,сірого радянського ланцюга “хрущовок”, що перетворив цю частину Галицької в заповідник совка. От було сподівання, що новий хід динамізує середовище зі смаком сміливості в простоті…
Однак остаточний результат розчарував . Звісно, на загал був відомий проект, в якому вже вгадувався рецидив “розцяцьковування” стильової чистоти площини різними “фарфоцлями” з каталожних заграничних літер і рекламними вигадками, мозаїкою ріжних брендів, що завше зворушують багатьох “дизайнерів” можливістю повишивати і заповнити цноту чистоти площини своїми вологими фантазіями.
Здається в комплексах невизнаності і відчуття “ех – раз живем” дизайнери і їх замовники воліють не залишити чистого місця (це постійно відбувається і з вулицями, площами, скверами різними “меблями”).
Трохи прикро, що сподівання на справжній авангард перетворюються на простий торговий будинок…