Розбирання прикордонних фортифікацій було частиною міждержавних угод Австрї, Прусії, росії (властиво першого 1772р. і особливо третього 1795 р. поділу Польщі. Створення “санітарних смуг”. Так зв. “Петербурзька конвенція” 26 січня 1797р.), які провели поділ Польщі. І то австрійці схитрували і дещо таки залишили. Цей процес трактується і далі за канонами радянської політизованої історіографії. Так як і неможливість глорифікації імені Потоцьких в місті, яке заснував цей шляхтич, … ну, гаразд, “магнат”.
Перші обстеження і фіксації решток фортеці почались ще за Польщі. Потім достатню фіксацію (дещо стихійну і несанкціоновану) провели З. Соколовський, як тоді відповідальний за пам’яткоохоронну сферу в Обласній архітектурі, і М. Паньків –колишній директор Краєзнавчого та Л. Грицевич – тодішній інспектор з питань спадщини.
Суттєвим поштовхом до зацікавлення підземними рештками фортифікацій була брутальна побудова Обкому партії (тепер Адмінбудинок Грушевського, 21). Тоді, при влаштуванні масштабних котлованів відкрились несподіванки – значні конструктиви, які навіть доводилось обходити і коректувати проект. Ці відкриття спонукали зацікавитись тим, що може бути під землею і переглянути схематичну радянську історію.
Також головним джерелом і базовою є Дисертація С. Кравцова про принципи формування і містобудівну структуру Станіслава його історичну трансформацію. А потім детальніше обстеження проводили у створених Р. Могитичем реставраційних майстернях в тракті формування першого Реєстру пам’яток в Станіславі у 80-х роках. Основний масив інформації і є з тих часів. Потім була програма трасування фортеці на початку двотисячних, яка нічим не закінчилась, у зв’язку з політичними «турбулентностями» і в місті, і в країні.
ІФОДА мала Відділ охорони культурної спадщини вже на початку двотисячних і в 2011 такий орган було створено і в Місті. До слова, власне тоді й почались масові і серйозні спроби археологічних пошуків в Місті і перші результати та висновки щодо історії його трансформацій.
Відділ методично усували і нарешті в 2016 році позбулись остаточно.
Більшість архітекторів ходили і на протести проти закриття Муніципального Центру Сучасного Мистецтва, і про скасування Закону про Містобудівну діяльність, і також проти реконструкції «Дністра»… але ніхто і пальцем не поворухнув коли ліквідовували самостійний Відділ Охорони Культурної Спадщини Міста. Здається ці події з намаганням усунути НАБУ і САП вже засвідчили, що можна превентивно зупиняти недосконалі і ганебні рішення, а не лише реактивно вибухати на доконані злочини. Тоді тут такого з ОКС не сталось. Проспали.
Тепер вираз недоконаності ВОКС, який знову з’являється, підтверджує двозначність відношення в місті до серйозних проблем. Відділ формально є підрозділом Департаменту Архітектури (ну, достоту як у випадку підпорядкування антикорупційних органів Генеральній прокуратурі), і не функціонує реально і самостійно. Знаючі і розумні туди працювати чомусь не йдуть. От і Генплан тому просто не зауважує базового для «історичного місця», яким є Станіслав законодавчо, Опорного плану. …