Reality Winner — це реальне ім’я Людини, жінки, ветеранки, політичної ув’язненої і вже, Слава Богу, вільної людини, яка стала для мене відкриттям та девізом.
Її ім’я дослівно перекладається, як Реальність Переможець — таке ім’я вибрав її батько Рональд Віннер. Реаліті — ветеранка військово-повітряних сил США, а потім — працівниця NSA (Національної агенції безпеки), була тією самою людиною, яка оприлюднила документи про втручання росії у вибори в Сполучених Штатах у 2017 році, коли вперше переміг Дональд Трамп. Ця інформація була відома спецслужбам США ще до проведення виборів та оголошення їхніх результатів. Реальність така: Реаліті порушила закон про нерозповсюдження таємниць, але єдиним її мотивом була вірність присязі, яку вона склала, будучи військовою на службі в американського народу, присягнувши захищати його інтереси. Ця історія — це факт і багато наслідків цих подій ми відчуваємо наразі на собі. Реаліті була засуджена і вже відбула своє покарання. Навколо неї точилося багато дискусій, що важливіше: закон про нерозголошення таємної інформації чи присяга.
Вся ця історія повертає мене до думок про найважливіші речі — про слова, про відповідальність, про обіцянки і, тим більше, про присягу. В Україні присягу дають не тільки військові, її складають поліцейські, судді, президент і навіть депутати. Присягу часто порушують. Але чи це є просто слова?
Реаліті Віннер, на мою думку, довела, що слова її присяги мали більшу цінність, ніж закон, який їх заперечує. Бо присягу вона давала народу. І досвід мого життя, зокрема й містичний, каже: що за кожне слово колись прийдеться відповісти, якщо не зараз, то перед Богом.
Я не давав присяги і паспорт громадянина України я отримав у середині 90-х, бо просто термін дії радянського вже давно закінчився. Те, що я громадянин, я по-справжньому почав усвідомлювати у 2013 році, хоча передумови вже почали виникати у 2004, коли я на власні очі побачив, що в Україні є достатньо людей, якими можна пишатися. Я не раз наголошував, що абсолютно щасливий, попри цей страшний час, що перебуваю саме тут, в Україні. Бо, попри всі прояви людської ницості, які можна зустріти тут у великій кількості, я кожен день стикаюсь не просто з Героїзмом, а з проявами Гідності, Честі та, без перебільшення, Лицарства у всіх найкращих проявах цього слова. І я щиро вважаю, що Україна — це одна з останніх країн сучасного Лицарства, незалежно від того, з ким ти стикаєшся: чи то військовий, чи то дружина, чи мати Героя. Для мене велика честь перебувати тут.
Я не давав присяг. Я їх не порушую. Але я є громадянином цієї країни. І моє не тільки право, але й обов’язок — турбуватися про її майбутнє. Колись мені в голову прийшла абсолютно безумна ідея: Україна дійсно дуже багата країна, багата не тільки ресурсами, а й людьми, якими може і буде пишатися світ, і я подумав про те, що було би дуже сильно, якщо всі, хто бажає боротися за цю країну, пліч-о-пліч з кращими людьми цього світу, боротися за право назвати себе українцем, отримала би частку цих багатств, які належать нашій країні. І навіть якщо б хтось з них загинув, якщо б загинув будь-який Лицар, який бореться за цю країну, то його родина мала би можливість назвати себе українцями по здобутому їхніми близькими у бою праву. А родини наших військових — тим більше. Україна — одна з небагатьох країн, в якій дуже довгі часи титули надавали саме за військові подвиги, і для мене було би великою Честю, як для громадянина України, який просто отримав частину багатств цієї землі з отриманням паспорту за Конституцією, передати це право тому, хто виборов його великою ціною в битві.
Я не політик, я не блогер, не інфоциган і, можливо, чогось не розумію. Я — людина з ментальними особливостями, я лише художник, але я пишаюся тим, що є частиною цієї країни. І найбільша цінність цієї країни — для мене це люди, з якими я стикаюсь щодня. Люди, які створюють цю Реальність. Реальність, яка може і має перемогти, особливо, якщо до неї долучаться найкращі Лицарі світу. Зараз дуже багато людей не можуть оговтатися від тієї реальності, яка нас зараз оточує, але є люди, які склали присягу, які їй вірні до кінця, вірні, як Реаліті Віннер, для мене — одна з Лицарок Вільного світу, в якому слова Честь та Гідність дорожчі за життя, гроші і страх втратити Свободу. Бо Свобода — це те, що живе в кожному, хто в неї вірить, незалежно від того, де він є. І Свобода — це вибір, як і Україна. Реальність має перемогти. І ця Реальність має бути кращою. Дякую тобі, Реаліті Віннер. Дякую вам, українські Лицарі на Землі і на Небі! Честь!