Станіслав інакший.. А чому? Цілком своєрідний. Це прекрасні майданчики для урбаністичних сюжетів в сучасних фільмах.
Зараз навесні воно є самим собою, без “декорування” квітами і чимось зеленим…
Під це діло мала б підходити провінційна містечкова драматургія.
Це по-своєму затишне і миле, несподівано багате життям різних людей, характерів, доль, можливостей, уявлень про життя і щастя, помилки і досягнення, мрії про добробут і як у кожної людини потім спогад про щось з дитинства, щось неповторне і затишне… і казкове, недоступне і як у кіно…
Власне Станіслав у цих нетрях має ще одну подобизну і обличчя. Кіношники – встигайте впіймати!
Це виглядає як половина міст в Європі… Італія, Франція, Польща… Якісь штетли на кшталт Дрогобича.
Це Шимборська, Шульц, Токарчук, Мілош, Стасюк, Хвін, Грабал, Г.Запольська…. Т.Гуерра і всі італійські неореалісти….
Я про людей, що десь тут мешкають, або про те якими мали б бути люди в такому Місті…
Навіть Львівщина, Малопольща, Румунія, якісь околиці…