От що мене дійсно дивує, так це ностальгія москалів (і, чесно кажучи, чималої кількості українців) за таким утворення, як СРСР.
Коли я чую аргументи на кшталт – СРСР дав мені освіту, квартиру, роботу, я гадаю, невже ця людина дійсно вірить, що без цього квазіутворення була б неписьменним безробітним бомжем.
Москалі дуже люблять постити різні фоточками з концепт-карами, розробленими в совєцькому союзі, з літачками і подавати це, як величезне досягнення. Хоча в більшості випадків всі ці “досягнення” існували в одному виставковому екземлярі.
Під час Другої світової війни німецькому солдатові періодично, за потреби, видавали туалетний папір. В СРСР він почав випускатися лише в 1969 році і то завжди був у дефіциті. Про які досягнення тут можна говорити?
До того ж ця недокраїна проіснувала менше, ніж складає середнє людське життя. Тобто, з історичної точки зору її не було взагалі. Тим більше на теренах Західної України.
Мій батько народився за два з гаком років до створення СРСР і пережив цю тоталітарну державку ще на 29 років. Смішно говорити про велич держави, яка проіснувала мізерну кількість часу.
Але дійсно існують люди, котрі за нею ностальгують. От наприклад путін, який вважає розпад СРСР найбільшою трпгедією 20-го століття. Звичайно, для цього ушльопка такі речі як Голодомор, Голокост чи та ж сама Друга світова війна трагедією не є. Та й поточну війну він розв’язав з метою відновити СРСР.
Зрозуміло, що йому це ніколи не вдасться, попри те, що в тій же Україні, яка потерпає від москальської агресії, купа любителів савєцького пломбіра і дешевої калбаси. Хоча значна кількість ностальгуючих, навіть не жила при СРСР, тому й не знає, що ковбаса в совку завжди була товаром дефіцитним і не таким вже дешевим.
А от людське життя не вартувало нічого.