Насправді історія цієї ентропії почалась дуже давно. І на всіх етапах не вдавалось зробити одне рішення і знайти правильний керунок і точкове, достатнє фінансування. Ніколи не було замовника на повнокровний проект протиаварійних робіт, детальне обстеження і повнокровний реставраційний проект. Вічно об’єкт переходив з рук в руки.
Може й справді отак по чайній ложці (як звітує ВОКС) виясниться справжня хвороба. А суть в тому по-перше, що десятки років через зруйнований ще австрійський колектор, що пролягає по вул. Січових Стрільців всю вулицю заливало час від часу десятиліттями. Радикальний крок (відведення води з вул. Чорновола) було здійснено після аварії на буд.№18 і обстеження його в 2014-му році Львівськими реставраторами.
Ще раніші обстеження (до зведення пам’ятника Чорноволу) у буд. №24 виявили, що під цією частиною об’єкту відсутній підвал (можливо лише це не дало будинку розвалитись раніше), але водовідведення вперто відбувалось в неіснуючий старий колектор.
Окрім усього виявилось, що велика стіна торцева з гігантським тимпаном ніби висить в повітрі, тобто не перев’язана з поперечними несучими стінами, а укріпити фундамент (розкрити фундамент до п’ятки і захватками залити туди бетон, як це зробили вчасно в Пасажі) не встигли, бо похапцем поставлено було пам’ятник Чорноволу і відкрити фундаменти вже не було можливостей.
Мінялись власники і кожен займався власним бізнесом зі своїми уявленнями про стан споруди. Якось навіть наклали лисиці (кут був умовно скріплений металевим хомутом). Але ця косметика не мала сенсу (бо власне не вияснили природу зсуву)…
Один з ключових факторів є постійне динамічне навантаження на цей кут вулиці. Вулиця Січових Стрільців чи не найнапруженіша вулиця в Середмісті. І це невпинно і методично руйнує всю конструкцію. Окрім усього така недосконала і ветха конструкція будинку методично розхитувалась і з середини, порушивши всі вузли, а особливо дахові конструкції. Словом для порятунку необхідне термінове вирішення питання з фінансуванням дослідних наукових робіт. Радикальні протиаварійні і стабілізаційні кроки – розкриття і укріплення фундаментів, вирішення стабільності торцевої стіни (можливо контрфорсами, чи ще якимось чином). Я б порадив перенести пам’ятник на кілька метрів за іншу сторону сходів до університетського корпусу (Чорновола,1). І паралельно відновити (розібравши спочатку) весь кут споруди та довести до пуття дах… Все не просто… але буде все гірше і гірше, якщо не почати негайно.
В додаток один з фактів. Хоча мабуть це не новина для для таких численних спостерігачів і знань. Свого совкового часу було прорубано гігантську вітрину (де тепер аптека). Там було таке ж прясло стіни з вікнами і повнокровним цоколем, як і праворуч від входу. А вітриною було ослаблено весь фасад. До того ж на початку двотисячних було виконано повне “екорше” (зондаж-розчистка від тиньку всього інтер’єру). Тоді ж це підтвердилось, а також підтвердився хаос в кладці всіх стін.
На старому фото, про яке звісно і так всі знають, первинний стан будинку.
А думка мешканців мені відома… я не довіряю мітингам. І об’єктивно ніхто не розпочне акції на кшталт “Врятуймо Бомбей”))). Завше потрібна якась конкретика. На жаль “профільні установи” більше нічого тут не скажуть. Все, що вони могли, вони висловили у цьому протокольному офіційному “комюніке“… І якщо щось таки роблять конкретне (?), то ми дізнаємось лише, коли буде успіх.