Ото натрапив в медіа на таку новину – десь (не буду вказувати де і хто ініціатор, бо не в тому суть) відбудеться урочиста висадка дубових саджанців.
Це не просто буде дубовий гай, а Дубовий гай пам’яті воїнам загиблим у війні, яка все ще триває.
Все ще триває!
І ось у мене крамольне питання, за яке мені може й прилетіти капцями: “А чи доречним це є зараз?”. От саме зараз, коли закінчення війни навіть не передбачається, до перемоги далеко, хоча до капітуляції один крок.
Мені видається, що навіть укладання бруківки (на яке всі нарікають стільки, що ці нарікання стали мало не сакральними) є більш доречним під час війни, ніж висадка дубового гаю, попри заявлену високу мету такої акції.
Я не знаю скільки дубів планується засадити – десять, двадцять, п’ятдесят, чи мільярд дерев взагалі, бо і не в грошах справа, хоча і в грошах теж.
Саджанець дуба (не жолуді ж садитимуть)в середньому коштує гривень 150, якщо не помиляюся. Хоча є й в рази дорожчі. Плюс залучення робочих рук, якоїсь техніки.
Ці кошти можна ж кудись задонатити, зрештою. Якщо вони ось в наявності на таку ініціативу. І це, на мою скромну думку, було б більшим вшануванням пам’яті загиблих, якби пафосно це не звучало.
А вже після війни, коли в просторі не лунає повітряна тривога, а мирним небом летять білі пухнасті хмарки, а не шахеди й ракети, коли вітерець приємно обвіває лице, а не несе з собою запах згарищ і крові, ось тоді й можна буде подумати і про дубовий гай. Й не лише подумати, але й зробити.
Такі акції в пам’ять загиблих (знову ж таки – на мою скромну думку), варто проводити тоді, коли нові загиблі у війні не передбачаються, коли попереду лише мирний шлях.
А так мені виглядає все це як піар, або й пошук особистої вигоди. Буває й таке й це вже нікого в наш час не дивує. На жаль.
P.S. На фото дуб “Фастігіата”, саджанець якого коштує 480 гривень