Звичайно, мова йтиме за нас, українців. Ми мріємо, зрозуміло , про припинення війни. Для більшості це буде велике свято. Бо, не сумніваюсь, державу ми відстоїмо .
Але, поза всяким сумнівом у всіх нас є ще одне почуття, почуття помсти. І тут я б говорив не лише про зовнішнього супостата. Тут все ясно. Я про тих внутрішніх ворогів, які нас обікрали і втекли. Ну, або втечуть, бо вже розуміють, що дістануть всіх.
До чого я веду. Нічого надзвичайного. Має бути створена спецслужба на зразок Моссаду, яка буде виловлювати по всьому світу тих, хто завдав кривди нашому народу.
Уявіть ситуацію, коли Міндіч із безпечного для нього Ізраїлю виїде на шопінг до Парижу. За ним слідкують давно. Мені різниці нема, чи накинуть йому мішок на голову і після потрібного уколу тихо провезуть в Україну, чи застрелять як пса. Чи якщо від кулі снайпера вклякне на порозі своєї вілли ексесбеушник Наумов. Чи втоне на вікенді у хвильках вічно теплого моря умовний галущенко. І т. д.
Ніхто не знає скільки через тотальну корупцію і пов’язане з цим безгрошів’я в наших сім’ях не народилось дітей, скільки вмерло передчасно, бо бракувало на ліки. І скільки крові пролилося через браковані міни чи броніки…
Знаю лише одне, що багато і воно волає до помсти.
Цей текст звучить досить просто. А тут і нема нічого складного.
Є злочин – є покарання.
Отож