Слава і хвала працьовитим і небайдужим. Але пам’ятку варто доводити до пуття з кваліфікованими реставраторами.
Можна безконечно читати молитви над хворим, міняти щогодини подушки, не спати… а варто ж було зробити мабуть якийсь простий заштрик, закликавши лікаря. Реставратора з кваліфікацією.
Гординського, 22. Здається стало чистіше і побілено. Гаразд. Однак чому таке помалювання? Звідки такий паспорт? Знов пінопласт? А те, що це пам’ятка архітектури це не зупиняє нікого? А де реставратори були? Традиційне современне “франківське” розуміння пластики, яку чомусь конче потрібно розмальовувати. Якщо такі естети і креатори – то заберіть трубу газову кудись… Це не “батьківська заквітчана хатка”. Це 30-ті роки і інша епоха і інший сенс архітектури.
А от щоразу на таких , здавалось незначних прикладах і відбувається “повзуча” зміна історії. І це не звинувачення – нічого особистого, а нагадування. Бо в таких випадках вже змінити нічого не можна. Це типово – хтось щось натхненно робить і завжди має аргументи, виправдання і ще й образи. Завжди виконавці намагаються зачепитись за формальності – ці не перші.
Вони наголошують на грошах (як всі), на видатках і на Фонді енергоефективності (цей Фонд немає жодного стосунку до погоджень робіт і погодження проектів з реконструкції і реставрації).
Не варто. Йдеться не про це. Питання про охорону спадщини і Закон.
Це підказка наступним і діяльним.