Одна з особливостей сучасних воєн, це майже повна інформаційна відкритість. Наша війна це тільки підкреслює. Нині багато інформації, яка в тій чи іншій мірі містить секретний характер, щодня утікає в мережу і стає загальнодоступною. А воєнна цензура якщо і існує, то лише на папері.
Певною мірою, це відображає зміни в суспільному світогляді і в державних підходах. Наприклад, в часи Другої світової війни за відкриту публікацію певних даних (або за критику командування чи керівництва), людину б запроторили до одиночної камери, де б її чекали слідство і постійні допити. А в деяких країнах – і смертний вирок.
Проте при тодішньому світогляді і вихованні нікому б і в голову не прийшло публікувати якусь секретну інформацію. Не з-за страху репресій, а з-за того, що було сумління і розуміння того, що кожна дія в тилу має наслідки на фронті.
Зараз все по іншому, і не тільки з-за того, що в суспільстві немає страху перед державною каральною машиною. Проте і тому, що у більшості людей немає розуміння, скажемо так, важливості для оборони збереження в секреті тої чи іншої інформації. І не забуваємо про бажання хайпу і клікбейтність, справжній бич сучасних ЗМІ і блогерів.
Тому нині єдине що стоїть перед публікацією тих чи інших даних, які в інший час носили б секретний характер, є суто сумління автора.
Це не лише у нас так – це загальносвітовий тренд.
Добре це чи погано? То вже кожен для себе має вирішувати. В будь-якому випадку, нині людство має унікальну можливість спостерігати за війнами аналізуючи актуальну інформацію, а не пропагандистські продукти.