Аж раптом приїхав Зеленський…
Подією тижня на Прикарпатті став, безумовно, візит Президента В. Зеленського до Івано-Франківська.
Навіть попри те, що з місцевих «бонз» його супроводжувала лише голова ОДА/ОВА Світлана Онищук, тоді як «свободівська» влада регіону на рівні керівників обласної й міської рад публічно проігнорувала ці відвідини.
Топовою та оказія стала не лише тому, що глава держави анонсував проведення в нашому регіоні у вересні міжнародного саміту за участі керівників європейських держав карпатського поясу – форуму, що має відчинити двері для вливання західних інвестицій у гірські регіони чотирьох прилеглих до Карпат областей…
А й через те, що він привітав у міському коледжі фізичного виховання учасників дев’ятого етапу спортивних ігор «Воля до життя» – ветеранів великої війни в Україні.
Бо відтак разом із ними, безногими й безрукими молодими хлопцями, котрі стали інвалідами як учасники бойових дій в Україні, й сам розім’явся: постріляв з лука, пограв у теніс, навіть потягав штангу.
Оскільки світлини цих моментів широко розтиражували місцеві таблоїди чи то, пак, медіа, світова павутина відразу збагатилася й багатьма мемами на ту тему.
Позаяк ця президентова візитація тривала на тлі вже майже безперервних повітряних атак РФ країнці вкотре талановито пожартували в тих картинках, бо на них наш (не)гарант випускав не стріли зі спортивного лука, а українські балістичні ракети на Москву, й також… шашлики – вже в бік своїх співвітчизників, а натомість ракеткою відбивав не тенісний м’ячик, а іранські «шахеди», російські «калібри», північнокорейську балістику.
Втім, жарти жартами, але багатьох очевидців президентського вояжу столицею Прикарпаття обурив як мінімум один конкретний lapsus calami винуватця торжества.
Річ у тім, що, традиційно відавши шану пам’яті полеглим на фронті в Меморіальному сквері міста, В. Зеленський констатував, що, мовляв таких місць, куди люди можуть прийти й подякувати загиблим за оборону держави, має бути більше.
Загалом зрозуміло, що саме він мав на увазі, проте буквально сказане ним, укотре необачно, знову ж у суспільстві сприйняли неоднозначно.
Ба більше, частина завсідників соцмереж побачила в його відвідинах і «не дай, Боже, поганий знак» для Прикарпаття.
«У Галичині було порівняно все добре. Аж тут Зеленський приїхав… Що б то означало?» – тривожно запитували вони.
Очевидно, люди непокоїлися за відомою аналогією: не раз складалося так, що після візиту Зеленського до якогось міста на сході-півдні в зоні бойових дій воно або зазнавало сильних бомбардувань, або ж його загарбувала російська вояччина.
Цікавий і такий геополітичний паралелізм: того дня, коли Зеленський відвідував заледве не крайній захід колишнього Союзу, його тезка Путін візитував на його крайньому сході – на Курильських островах.
Звісно, весь синхронізм цього в тому, що обидва вони їздили – кожен у свій бік – лише з метою зміцнення власного рейтингу, а заодно демонстрували незламність та готовність воювати в Україні й надалі.
Безперечно, більш показова у плані збройного змагання позиція Москви, яка останніми місяцями відкидає будь-які мирні ініціативи, що не передбачають фактичної капітуляції Києва.
Укотре підтвердив це 14 серпня й міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 14 серпня заявивши, що Росія не погодиться на припинення вогню із заморожуванням нинішньої лінії фронту, а продовжуватиме війну, доки не отримає «тривале, надійне та стійке» врегулювання протистояння на її умовах.
Звичайно, кажуть, що то Кремль посилює риторику про відмову від переговорів, щоб консолідувати російське суспільство навколо саме провоєнної платформи напередодні виборів до Держдуми, запланованих на 18–20 вересня.
Але днями РФ відмовилася й від запровадження запропонованого не лише Україною, а й Туреччиною мораторію на удари по цивільних та торговельних суднах у Чорному морі…
Зрештою, чимраз більше скидається на те, що війна на наших землях дедалі дужче перехлюпується й за їхні межі.
Свідченням того – аж два вибухи на заводах із виробництва зброї у європейських країнах, які допомагають українцям у їхній боротьбі проти агресора.
Наприклад, 10 вересня сталася пожежа на території одного з підприємств компанії EMCO у Болгарії, що викликала детонацію боєприпасів на тамтешньому арсеналі.
До речі, на об’єктах EMCO, яка постачає зброю Україні, вже й доти вибухало – зокрема у 2022 і 2023 роках, і десь тоді її власник Еміліан Гебрев заявляв, що ще у квітні 2015-го агенти російського ГРУ намагалися його отруїти – за його підтримку Україну…
Через кілька днів після інциденту в Болгарії стався потужний вибух на заводі KNDS Ammo Italy неподалік Риму, де виробляються боєприпаси середнього і великого калібру для сухопутних і військово-морських сил.
Це підприємство входить до групи KNDS – європейської оборонної компанії, утвореної внаслідок об’єднання німецької Krauss-Maffei Wegmann і французької Nexter Systems і яка в жовтні 2024 року оголосила про відкриття своєї філії в Україні.
Однозначно, ці два вибухи, навіть зі своїм спільним «тротиловим» еквівалентом, не йдуть у жодне порівняння з тим «бабах», що стався напередодні в Підмосков’ї і який чули й за 150 км від його епіцентру.
Досі невідомо, що то було, за відсутністю будь-яких офіційних повідомлень про те. Лише в середовищі військових експертів припускають, що, судячи з тої гучності, могло щось здетонувати під час відповідних робіт в одній із тамтешніх пускових шахт, у яких московити зберігають носії тактичних ядерних боєзапасів.